Розділ

"Бабусине подвір'я"

    Експозиція «Бабусине подвір’я» допомагає сформувати у дітей усвідомлення важливості ціннісного ставлення до народних традицій, відчуття духовного взаємозв'язку між різними поколіннями родини. Центральним експонатом є макет дерев’яної хати, на солом’яному даху якої розміщене гніздо з лелеками.

 Лелека-символ любові до батька-матері, котрі благословили тебе на світ, а тому це - й символ сімейного благополуччя, любові до рідної землі, Батьківщини. Щасливий той двір, де є гніздо лелеки, бо він - птаха священна, за розорення його гнізда - кара вогнем. А ще лелека приносить до оселі немовлят. І щаслива та хата, яка має лелече гніздо – її обходитимуть стороною чорні хмари та злі буреломи.                                             Своїм прильотом в рідні краї лелека провіщає весну... Якщо ж лелека несподівано залишає гніздо в дворі й не повертається до нього, то двір і дім цей згодом спорожніють... Окрім цього, лелека є символом вогню і сонячного світла: він завжди прилітає з наближенням бурі або грози. Лелека довіряє людям, на господарстві яких проживає, тому може спокійно розгулювати по їх двору навіть у їхній присутності. Вважають, коли дівчина вперше весною побачить лелеку високо в небі, то цього року обов'язково вийде заміж, а якщо вже в гнізді - то ще рік залишиться в батьківському домі.

   Подвір’я  обгороджене лозяним тином, на якому висять глиняні глечи­ки.

Подвір'я українського господаря неможливо уявити без огорожі, яка служить перешкодою для диких звірів або чужої худоби. Без огорожі жив тільки недбалий, ледачий селянин. Огорожа двору - предмет особливої старанності українських господарів. За давніх  часів огорожа виконувала насамперед роль магічного оберега — це було замкнуте коло, куди не могла проникнути зла сила. Тому в деяких регіонах і до сьогодні зберігся звичай не тримати довго відчиненими ворота чи хвіртку, а зачиняти їх швидко, як тільки увійдеш чи в'їдеш у двір.  

   В дворі є криниця-журавель. Журавель над криницею – символ дитинства та безтурботності.  Саме так називалася в стародавні часи криниця майже в кожному українському селі. Криниця - символ сили, здоров’я, чистоти, родючості, краси, вірності та безсмертя народного духу. Українці дуже шанували їх, адже вважали, що вода в них магічна.  

   З криниць люди брали воду, щоб готувати їжу, прати, купати дітей тощо. Саме біля них збиралася молодь на свята, освідчувалась у коханні. Всім селом люди чистили криницю, а дівчата прикрашали їх вінками, стрічками та запашними травами. Обов’язком кожної людини вважалося посадити дерево і викопати криницю,  адже вода в ній – священна.

   Прикрашає подвір’я макет млина. В українському селі млини використовувалися для перемелювання на борошно зерна, як крупорушки, для валяння сукна, були особливою органічною частиногю архітектури села. Вітряки використовують енергію вітру для приведення в рух механізмів.

       Бабусине господарство: собака, котик, корова, свині, багато птахів:кури, гуси, качки, які не дають їй ні хвилини відпочинку.  Виходячи зранку на двір, перш за все бабуся кличе курей: «Ціп-ціп-ціп!». Вони миттю збігаютьсязбираються коло її ніг, бо вже знають, що бабуся принесла їм сніданок.  

   Вихователі підібрали та виготовили своїми руками всіх мешканців бабусиного подвір’я, що дає змогу знайомити дітей з їх особливостями. Виготовлені не тільки фігурки домашніх тварин та птахів, а й зразки господарського інвентарю.